Мінливе усе на землі нашій грішній.
Така вже хитка й непостійна земля.
Та голос лунає Спасителя ніжний —
І в горі, і в радості втіха моя.
Роки відлітають. Засніжені скроні
Тобі нагадають майбутні жалі,
Що ти тимчасово в життєвім полоні, —
Покинеш життя ти, як всі на землі.
Та в нашому серці надовго, напевно,
Залишаться дивні дороги земні.
Згадаємо всі ми пісні, що натхненно
Співали ми разом, співали ми разом.
І дружно в далекі ті дні.
Це гріх у цей світ приніс біль розлуки.
Від нього у світі незгоди й біда.
Від нього страждання і розпач, і муки,
І різні бунти, і уся марнота.
І все ж у пітьмі, як промені світла,
Нам Бог спілкування святе дарував.
Щоб кожна душа, наче квітка розквітла,
Нам зустріч у вічності Бог обіцяв.
Та скоро, вже скоро Спаситель у славі
З цієї землі забере усіх нас,
Відійдуть всі смутки, відійдуть печалі,
Співати ми будемо разом у славний той час.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Если не хочется жить - Татьяна Дементьева. На написание этого стихотворения меня вдохновило трагическое событие - свёл счёты с жизнью человек, который не был ни алкоголиком, ни тем, кого принято считать душевно больными. Обычный человек среднего возраста. Семьянин. Работяга. Но, столкнувшись с определёнными жизненными проблемами, он не увидел другого выхода. К сожалению, рядом не оказалось людей, которые объяснили бы ему, что суицид - это не конец, а лишь начало всего плохого. Да и выход был совсем рядом, и имя ему - Иисус.
Поэзия : Странности - Чала Вячеслав первое московское впечатление. усугублено тем, что в общаге действительно приходилось просыпаться, дыша смрад соседского похмелья, и с болью в сердце за потерянные души счищать угол стола от черепков бутылок и остатков закуски и творить, творить, в желании хоть таким образом немного повлиять на окружающий мир.
