Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Браво, Василю!
Така досконала поезія, так легко читається, нічого зайвого, можна сказати, жодного слова зайвого! Не тільки Пушкін сонетами романи писав, от і пан Василь видав поему!
Єдине, що мені здалося, як простому читачеві, що укорочені рядки нічим не оправдвані, як на мій погляд, адже це сонет, строга форма поезії… Нижче даю ті рядки і варіанти:
а) "І прийде день тобі рождать." – " І прийде день тобі Його рождать.";
б) "Щоб вічно царювать." – " Щоб вічно в цілім світі царювать.";
в) "Спасенний я, від смерті втік!" – " Спасенний я, від смерті духу втік!";
г) "Як доказ вдячності повік." – "Як щирий доказ вдячності повік."
Микола Калінін
2011-08-15 14:37:50
Ну, я там трохи не точно дав :((
У вірші було "І прийде день ЙОГО рождать." – " І прийде день тобі Його рождать.";
В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
