Мне помогала не раз на пути,
Дух ободряла в сражении.
И поднимала с кален, чтоб идти,
Знамя нести во спасение !
Буря ревела и не было сил,
Земля уходила с под ног.
Оторванный лист, будто ветер носил.
Давил придорожный каток...
Не уцелеть бы, в такой круговерти,
Если б не ВЕРА в Христа !
Люди, прошу вас - Иисусу поверьте,
В нём лишь, Любви полнота !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
