Вязкий асфальт с пыльными вкраплениями скудной травы издаёт удушливое дыхание, похожее на марево из колышущихся газов. Таково лето в городе.
Но, за городом картина внезапно преображается. Пыльная атмосфера сменяется ароматным миксом полевых из трав, в воздухе проносятся жужжащие насекомые, в не кошенных травах поют свои рулады кузнечики, а солнце не давит и не угнетает, а поглаживает своими янтарными ладонями потный лоб.
Для меня лето всегда ассоциируется с полевыми пейзажами из головок подсолнуха, картинами из сельской жизни и запахом парного молока, незабываемыми картинами безвозвратного детства.
Поэтому, когда мне хочется лета, мне одновременно хочется вернуться в детство, но если лету ещё суждено вернуться, то детству уже никогда. Хотя ... так ли это?
Нет. Моё детство не ушло никуда, оно всегда со мной, оно в самых фибрах моей души, оно является частью моей сути. Поэтому, когда я слышу слова друзей о том, как им хочется, чтобы лето вернулось, я всегда отвечаю, что для меня оно не заканчивалось, как не закончилось и далёкое детство.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
