Сьогодні усе плакало село...
Швидку село карпатське зустрічало...
І горе на селян гірських лягло...
Бо вовченяти, Сірого, не стало...
Швидка забрати Колю поспіша...
Нога разпухла, то змія вкусила...
Але при тілі ще його душа-
Лиш вовка оставля остання сила...
Розпухле тіло, ледве диха він...
З очей сльоза остання добігає...
Лизати рану хлопчику хотів...
Та серце вовка кров вже не качає...
***************************
Вони з дитинства разом. Так зросли...
Це вовчинятко Колі подарили...
Товаришами крепкими були...
Завжди кругом у двох вони ходили...
У мами день народження було
І гості все подвір'я наводнили...
В будинку пахло смачно і гуло
А Сірого на ланцюг посадили...
У Колі були плани геть свої
Гуляли всі, на нього не зважали...
Гулянка ще триває у рідні...
Сідало сонце... Колю всі шукали...
В останнє попід лісом він ходив...
Хтось бачив... Його в лісі не знайшлося...
Та батько Сірого на пошук відрядив-
Спасіння чудо все ж там відбулося!
Вовк в ліс чкурнув. Лиш мелькнув його хвіст!
Знайде чи ні?- Всі голови ламали...
Для нього рідний дім Карпатський ліс-
І хлопчика повернення чекали...
Миколку, звісно, Сірий віднайшов
Він знепритомнів... Став в кубло гадюче.
І хлопцю вовк на поміч там прийшов
Тягнув його.... Та жалив змій болюче...
З останніх сил тягнув він до села...
Сопів, скулів і напрягав всі сили...
Щоб ця душа спасенною була...
А його час підходив до могили...
В тумані бачив білий ще халат...
Хотів ще рану хлопчику лизати...
Але убив це серце вірне яд...
Пустив сльозу... І сам почав вмирати...
***************************
Сьогодні усе плакало село...
І під сосною вовка хоронили...
Смертельне горе хлопця обійшло...
Далеко, в горах, дзвони задзвонили...
Тепер давно там пам'ятник стоїть
Микола, вже дорослий, приїжджає.
Найперше він до Сірого спішить-
Новини всі Йому розповідає...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1796 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
