Песню можно послушать по адресу:
www.youtube.com/watch?v=O-0DtoPZsH0&fbclid=IwAR3a_rDTN4CR3wrfIiqaxpYHTW21cnUaE8Bh5VUlYp_eZwgY5nNLDhJmmKw
Без Нее замирают все звуки,
Без Нее - всюду лишь тупики,
Без Нее опускаются руки
И дробятся сердца на куски.
Без Нее все безвременно вянет
И выходит все из берегов...
Без Нее мы фрегат в океане
Без штурвала и без парусов.
Только с Ней обретают рассветы
Новизну первородного дня...
Невозможно, поверьте, все это
Объяснить до конца и понять.
Без Нее мы друг другу чужие,
Без Нее все слова невпопад,
Без Нее мы заведомо лживы
И все ближе холодный закат.
Без Нее не колышутся травы,
Поутру не искрится роса...
Без Нее все укутано в траур
И при встрече не смотрят в глаза.
Только с Ней обретают рассветы
Новизну первородного дня...
Что же это, мой друг, что же это?..
Ты давно угадал без меня.
Это то, что рождается с болью
И ведет на вершину вершин -
Это то, что зовется Любовью,
Озаряющей недра души.
Александр С. Н.,
Вильнюс Литва
Родился в Литве в городе Вильнюсе, где живу и по сей день. Обращение к Господу произошло в 1995 году, в момент тяжелейшего жизненного кризиса и краха всех моих надежд. В Иисусе я обрел свободу и новую жизнь. Женат, имею дочку. Писать стал пробовать сравнительно недавно, по большей части псалмы и музыку к ним.
Мой канал на YouTube:
https://www.youtube.com/channel/UC3osqINgvPg2lK8xG_E-J2g/videos?sort=dd&view=0&shelf_id=0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
